Мезонитки в косметології

Більшість анти-вікових методик ставить собі за мету стимуляцію синтезу колагену і поліпшення мікроциркуляції шкіри.

За даними досліджень, такий ефект забезпечує імплантація в субдермальний шар монофіламентних (біостимулюючих) ниток з різних матеріалів, у зв'язку з чим нитковий ліфтинг (тредліфтинг) останніми роками стає дедалі популярнішим як малоінвазивна підтяжка шкіри та підлеглих м'яких тканин, а також відновлення тонусу шкіри. Головною перевагою цього методу anti-age терапії є дуже короткий період реабілітації (в порівнянні з хірургічними методиками), видимий ефект переміщення тканин (в порівнянні з апаратними та косметичними методами) і безпека процедури.

За останні 15 років широкого застосування тредліфтингу в косметології та пластичній хірургії стало очевидним, що його ефективність у боротьбі з віковими змінами значно вища за регулярного виконання процедури, а саме 1-2 рази на рік. До того ж, крім частоти і регулярності застосування ниткових методик, дуже важливо чергувати армувальні та ліфтингові техніки, а також комбінувати нитки з різних матеріалів і використовувати поєднані методики.

Таким чином, перевага у виборі ниток залишається за біодеградованими матеріалами, тоді як перманентні нитки втрачають колишню популярність у зв'язку з відносно частими випадками побічних ефектів (міграція, хронічне гранулематозне запалення, свищі, хронічний больовий синдром тощо).

Нині існує досить велика кількість як модифікацій ниток, так і матеріалів, з яких їх виготовляють: полідіоксанон, полімолочна кислота, полікапролактон, сополімер L-молочної кислоти і капролактону, золото, платина, силікон, поліамід, поліпропілен, поліуретан, полігліколева кислота та ін.

Принципи дії всіх ниток ґрунтуються на біологічній відповіді клітин і тканин на імплантацію матеріалу, введення голки-провідника або канюлі та механічному пошкодженні тканин.

У всіх ниток є провідник - голка або канюля, які механічно впливають на тканину і запускають процеси загоєння ран в стерильних умовах - це вплив на екстраклітинний матрикс тканини (колаген, фібронектин), який фізично пов'язаний з цитоскелетом. Механічним стимулом для клітин, насамперед фібробластів, слугує як сама нитка, так і провідник, що впливає на синтез структурних білків, регуляторних пептидів, глікозаміногліканів тощо.

Пошкодження тканин модулює синтез білка, секрецію біологічно активних речовин, адгезію, міграцію, проліферацію, життєздатність та апоптоз клітин. Навколо введеної нитки виникає клітинно-тканинна реакція (слабко виражене продуктивне асептичне запалення), включається процес формування молодої грануляційної тканини, яка утворюється в процесі загоєння дефектів.

За даними Junghyun Yoon і співавторів, саме під час імплантації ниток із дрібно-пористого високощільного полідіоксанону, полікапролактону, полімолочної кислоти або сополімеру L-молочної кислоти (75%) та капролактону (25%) реєструють значне збільшення кількості чинників росту, як епідермальний чинник, чинник росту фібробластів, інсуліноподібний фактор росту, трансформувальний ростовий фактор бета, чинник росту ендотелію судин. Клінічно значуще і максимально ефективне збільшення кількості чинників росту виникає у відповідь на імплантацію ниток зі 100%-ї полімолочної кислоти і сополімеру L-молочної кислоти (75%) і капролактону (25%).

На другий день після імплантації відбувається посилення кровотоку за рахунок збільшення кількості перфузованих (активних, повнокровних) капілярів і включення анастомозів у зоні процедури.

Регенерація сполучної тканини в зоні пошкодження після імплантації в нормі завершується до 21 доби, але дрібні кровоносні судини за наявності чужорідного тіла залишаються перфузованими ще 2-3 місяці, що підвищує оксигенацію і трофіку тканин.

За рахунок посиленої роботи кровоносної та лімфатичної системи нитки забезпечують дренаж тканин, знижують пастозність підшкірної жирової клітковини.

Відповідно, чим довше матеріал перебуває в тканинах, тим довше триває процес ушкодження і тим вираженіший клінічний anti-age ефект.

Біодеградуючі нитки (PDO, PCL, PLLA, PLLACL) індукують неоколагенез, переважно утворюється колаген III типу. Кількість колагену залежить від поверхневої площі ниток, швидкості резорбції та хімічного складу матеріалу. Однак нитки, до складу яких включено полімолочну кислоту, з моменту початку резорбції стимулюють синтез колагену I типу, що є їхньою основною перевагою над нитками з полідіоксанону та полікапролактону.

PDO (полідіоксанон) - лінійний полімер, що утворюється під час каталітичної полімеризації гетероциклічної сполуки - парадіоксанону. Цей матеріал застосовується в хірургії для зшивання тканин, які потребують тривалої фіксації. Полідіоксанон біологічно інертний і викликає мінімальну тканинну реакцію.

Нитка являє собою монофіламентну структуру, що забезпечує кращі показники ковзання в тканинах і підвищену пружність. Така нитка найбільш безпечна з погляду ризику розвитку інфекційних ускладнень (немає можливості проникнення бактерій між її фрагментами).

PDO повністю деградує протягом 4-8 місяців шляхом неферментативного гідролізу з утворенням неактивного моно-мера - 2-гідроксіетоксіоцтової кислоти, який потім розпадається на воду і вуглекислий газ. Протягом перших 3 місяців нитка втрачає 9% маси, але повністю зберігає міцність - гідроліз відбувається тільки на поверхні. У наступні 60 днів вона втрачає 50-90% міцності і тільки 1,5% від маси - гідроліз зачіпає кристалічну структуру нитки.

Має значення ще й товщина ниток: тонші розсмоктуються протягом 4 місяців і практично не залишають змін, слідів фіброзу в тканинах. У разі товстіших ниток PDO, процес резорбції яких триває довше 4 місяців, формується фіброзний м'якоеластичний каркас, і ми бачимо ущільнення дерми, яке може зберігатися 1,5-2 роки.

Якісний полідіоксанон для тредліфтингу має бути високощільним і дрібнопористим (переважання вузлів із кристалічною структурою над аморфними зонами), тоді він не зазнає швидкої резорбції і, зберігаючи максимум міцності нитки, адекватно реалізує ефекти механотрансдукції.

PCL (полікапролактон) - гідрофобний напівкристалічний полімер E-капролактону.

Резорбується шляхом неферментативного гідролізу з утворенням капронової кислоти, води і CO2. Мономери матеріалу не мають стимулюючих властивостей, проте тривала біодеградація в тканинах визначає триваліший процес неоколагеногенезу, що своєю чергою активізує ріст фіброзної тканини (переважно колаген III типу).

Полікапролактон за властивостями та біологічною стимуляцією дуже подібний до полідіоксанону, але має триваліший термін резорбції в тканинах (до 1,5-2 років).

Виражена гідрофобність полікапролактону ускладнює адгезію і проліферацію клітинних елементів на поверхні нитки, що пояснює його неяскраво виражений біостимулювальний ефект.

PLLA (полімолочна кислота) - біорозкладний і біосумісний поліефір L-молочної кислоти.

Має міцність, каркасність, пам'ять форми, здатність піднімати і "виштовхувати" тканини. Через тривалу резорбцію (1,5-2,5 року) забезпечує більш тривалий вплив на навколишні тканини. Нитки більш пружні, але більш "ламкі", ніж полідіоксанон.

У процесі неферментативного гідролізу вивільняється мікрокількість L-молочної кислоти, яка опосередковано стимулює рецептори CD-44 тирозинкінази, що запускає синтез гіалуронової кислоти, неоколагенез (синтез колагену I типу) і через стимуляцію рецепторів CD-31 підсилює неоангіогенез.